Державотворець Пилип Орлик

Пилип Орлик – український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар, Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист.

Єдиний гетьман, який більше тридцяти років гетьманував в еміграції та безперестанку боровся за незалежність української землі народився 21 жовтня 1672 на території нинішньої Білорусі в сім’ї родовитої литовської шляхти чеського походження — Орликів. 2022 року виповнюється 350 років від дня його народження.

Початкову освіту здобув у єзуїтському колегіумі у Вільно (нині Вільнюс). Потім продовжив навчання у Києво-Могилянському колегіумі, який згодом отримав статус академії. То була ще не зросійщена Могилянка, якою вона стала за правління Катерини ІІ. Тож західна освіта і виховання істотно вплинули на формування світогляду Пилипа Орлика. Орлик вільно володів українською, російською, польською, церковнослов’янською, латинською, французькою, італійською, старогрецькою, новогрецькою, шведською, німецькою, болгарською, сербською, турецькою мовами.

Після завершення навчання завдяки протекції відомого богослова Стефана Яворського залишився на службі у Києві — при митрополії, а незабаром перейшов до гетьманської канцелярії Івана Мазепи. Згодом став генеральним писарем Війська Запорозького.

Історики відзначають досить швидке кар’єрне зростання Пилипа. Тому є пояснення. Пилип Орлик був надзвичайно освіченою, висококультурною людиною, вирізнявся відданістю та сумлінним ставленням до службових справ.

А окрім того Орлик завоював прихильність самого Мазепи, ставши однією з найбільш наближених до нього осіб. Свідченням особливих стосунків між Орликом і Мазепою може слугувати той факт, що гетьман став хрещеним батьком його першого сина, який народився у 1702 році.

На початку XVIII століття, завдяки протекції гетьмана в Пилипа Орлика почали стрімко зростати статки — він володів багатьма селами Чернігівщини й Полтавщини.

Після поразки під Полтавою 1709 року Орлик не зрікся гетьмана Мазепи, до кінця зберігши йому вірність. У квітні 1710 року після смерті Мазепи козаки, які залишилися йому вірними, обрали Орлика гетьманом Війська Запорізького. Історики відзначають, що зроблено це було на противагу Івану Скоропадському, якого гетьманом України призначив Петро І. Пилипа Орлика як гетьмана відразу визнали і турецький султан, і шведський король, з якими він домовився продовжувати війну з Росією. Пізніше Орлика назвуть гетьманом у вигнанні.

Орлик хотів звільнити Україну – як він писав у листі Карлу ХІІ – «від московського рабства і тиранії». Аби чітко врегулювати повноваження і накреслити яким буде устрій майбутньої самостійної України-Гетьманщини, Пилип Орлик 5 квітня 1710 року в Бендерах, що були тоді в турецьких володіннях, разом зі своїм оточенням пише «Договори і Постановлення прав та Вольностей Війська Запорізького...», який також називають «Конституцією Пилипа Орлика» або «Бендерською Конституцією». Починалася вона словами: «Україна по обидва боки Дніпра повинна бути вільною від чужого панування». Новаторство думки Орлика – у розподілі на гілки влади: виконавчу, законодавчу та судову.

Завдяки українському гетьману-емігранту Європа знала про Україну як державу ще  на початку XVIII ст.

До кінця своїх днів Пилип Орлик жив на чужині: у Швеції, Німеччині, у володіннях Туреччини – зокрема в Молдові. Останні роки пройшли у бідності. Помер 24 травня 1742 року у місті Ясси, які сьогодні належать Румунії.