24 квітня 2020 року виповнюється 100 років з дня народження визначного українського поета Дмитра Григоровича Білоуса.
Дмитро Білоус – майстер і
популяризатор рідного слова. Лауреат Національної премії України імені Тараса
Шевченка (за книжку «Диво калинове»). Автор збірок гумору та сатири, книжок для
дітей, статей, літературних розвідок про творчість українських письменників.
У вірші «Біографічне» він писав:
Моя біографія, друзі,
сягає в далекі ті дні,
коли мене бусол на лузі
підкинув батькам навесні.
Ще й досі я згадую завше,
що послугу він немалу
зробив немовляті, обравши
село Курмани і Сулу.
Зумів же й сім’ю підібрати
(такі є не часто тепер):
чотири було в мене брати
і п’ять було в мене сестер...
сягає в далекі ті дні,
коли мене бусол на лузі
підкинув батькам навесні.
Ще й досі я згадую завше,
що послугу він немалу
зробив немовляті, обравши
село Курмани і Сулу.
Зумів же й сім’ю підібрати
(такі є не часто тепер):
чотири було в мене брати
і п’ять було в мене сестер...
Мати Дмитра була жінкою великої
доброти, лагідної вдачі. Вона ніколи не підвищувала на дітей голос. А коли
посилала когось із хлопців до колодязя, просила: «Принеси, спасибі
тобі, синку, відерце води». І оце «спасибі тобі» за
ще не виконану роботу чудодійно впливало на дітей: не було такого випадку, щоб
хтось не послухався. Батько – сільський мудрець, книжник, порадник і заступник
односельців, які обрали його народним суддею. У сім’ї шанували слово, книжки в
домі оточували Дмитрика з раннього дитинства.
Після навчання у Харківській
дитячій трудовій комуні, Дмитро Білоус вступає на давно омріяний філологічний
факультет Харківського університету, і його однокурсниками були Олесь Гончар та
Григорій Тютюнник.
Війна перервала навчання, і
Дмитро йде в складі студентського батальйону на фронт. У перших оборонних боях
на Київщині у серпні 1941 року був тяжко поранений. Минуло більше року
лікування в госпіталях, і молодий боєць знову стає до лав армії у 1943 р. тепер
уже в складі української редакції радіомовлення для партизанів України. Після
визволення Києва Дмитро Григорович продовжує навчання у Київському
університеті.
Незабаром, 1948 року, відбувся
його літературний дебют як поета – вийшла в світ збірка «Осколочним». У цьому
ж році його було прийнято у Спілку письменників.
Уже в зрілому віці письменник
починає писати для дітей і досягає неабияких успіхів. У його творах, де немає
надокучливих настанов, кожен неодмінно знаходить щось нове й цінне для себе. А
переконатися в цьому можна прочитавши книжки «Пташині голоси», «Упертий Гриць»,
«Про чотириногих, рогатих і безрогих», «Лікарня в зоопарку», «Турботливі
друзі», «Сад на Лисій горі», «Веселий Кут», «Гриць Гачок».
Секрет популярності творів Д.
Білоуса дуже простий, він – у дивовижній винахідливості, вигадливості й
майстерності автора, у його вмінні говорити з читачем про серйозні речі
невимушено й дохідливо.
Можна було б і надалі працювати в
обраному напрямі. Та відкрилась ще одна дуже яскрава грань таланту
Д. Білоуса – перекладацтво. У цій галузі Дмитро Григорович – і майстер
слова, і лінгвіст, і теоретик, і видавець. А почалося з того, що у 1959 році, Д.
Білоус поїхав в тривале творче відрядження від Спілки письменників до Болгарії
з метою вивчити не лише болгарську літературу, а й мову.
Болгарський уряд нагородив поета
орденом Кирила і Мефодія І ступеня (1966) та найвищою державною відзнакою
«Мадарський вершник» І ступеня.
Перекладацькі обрії поета не
обмежуються однією Болгарією. Є у нього чудові
інтерпретації з російської, білоруської, литовської, вірменської,
азербайджанської, польської мов.
13 жовтня 2004 року на 85 році
життя полинув сивим журавлем понад своєю рідною Сулою у вічність знаний,
шанований, неперевершений Дмитро Білоус.
Найбільшу, мабуть, славу принесла
Дмитру Білоусу збірка «Диво калинове» (1988). Усе життя
поет мріяв про те, щоб привернути увагу дітей до краси нашої солов'їної мови. І
він написав такі вірші, які спочатку прозвучали по радіо, а потім вийшли
окремою книжкою. 1990 року «Диво калинове» було відзначено Національною
державною премією імені Т.Г.Шевченка.
«Чари барвінкові» – вже
друга книжка поета про чари й секрети української мови, адресована, головним
чином, школярам. Вірші, крутиголовки, скоромовки, загадки, шаради, смішинки
захоплюють, зачаровують юного читача багатством і милозвучністю української
мови.
Повні тексти творів можна
прочитати:
Поетів-сатириків у нас не так і мало. Та голос Д. Білоуса
серед них не губиться. Гумореска
«Полювання з макогоном» – читає Дар'я Наумова
Словничок: Макогін
– дерев'яний стрижень із потовщеним заокругленим кінцем, яким розтирають у
макітрі мак, пшоно тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар