День вшанування пам’яті жертв Голокосту

Щорічно у цей день міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту.

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.

Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.

«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» – таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.

Утім, війна Росії проти України виразно засвідчила, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення.

       Ми бачимо, що навіть маючи таке потужне застереження, як памʼять про Голокост, не всі народи зробили висновки з цієї жахливої сторінки в історії людства. 

        Величезна кількість книг написані про це. Вони різні. Вони вражаючі. Вони потрібні, щоб одне з найбільших проявів зла в історії не було забуте. Сьогодні пропонуємо познайомитися з книгою автора Антоніо Ітурбе «Бібліотекарка з Аушвіцу». Книга написана на основі реальної історії чеської ув'язненої в Аушвіц-Біркенау Діти Краус.

Дівчина з легенди

Маруся Чурай

Марусі Чурай приписують авторство близько 40 пісень. Половина пісень Марусі Чурай дійшла до наших днів завдяки невідомому бухгалтеру на прізвище Селегень. Серед них найвідоміші: «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри…», «Сидить голуб на березі», «Зелений барвіночку», «На городі верба рясна», «Котилися вози з гори» та інші. Вони користуються великою любов'ю і популярністю, звучать в обробках різніх композиторів і перекладені багатьма мовами.

Михайло Стельмах писав: «Судячи з пісень, які їй приписуються, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій». 

Дівчина з легенди – так називають історики й літератори полтавчанку Марусю Чурай, факти із життя якої залишаються оповитими таємницями й донині і викликають дискусії чи існувала така дівчина насправді. Навіть дата її народження не є точною. Якщо узагальнити численні версії легенд, то вийде авантюрний, драматичний біографічний сюжет. Що достеменно відомо, це текст вироку, який дослідники знайшли у відповідних архівах.

Не дивно, що історія Марусі надихнула багатьох митців на свої інтерпретації й подарувала українській літературі багато літературних творів. Серед них: балади – Левка Боровиковського «Чарівниця» та Степана Руданського «Розмай»; п'єси «Маруся Шурай» Івана Микитенка та Марка Кропивницького  «Дай серцю волю, заведе в неволю», а Михайло Старицький написав драму «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Були також написані поеми Івана Хоменка «Марина Чурай», Любові Забашти «Дівчина з легенди»  й Бориса Олійника «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)». Але найвідоміші твори – Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала» та історичний роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

До 400-річчя з імовірного року народження Марусі Чурай пропонуємо познайомитися із піснями та недовгим але таким цікавим життям дівчини-легенди.

Битва за Донецький аеропорт

Донецький аеропорт — це скеля і незборимий форпост українців. І всі його оборонці, без сумніву, герої. Бої за Донецький аеропорт тривали з травня 2014-го до 20 січня 2015 року. Понад 242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ і проросійських бойовиків, затято відстоюючи рідну землю. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».

Довідково. У ніч з 16 на 17 січня 2015 року до нового терміналу ДАП прибуває підкріплення від 90-го окремого аеромобільного батальйону. 17 січня кіборги відбили в бойовиків частину території аеропорту, завдавши їм втрат.

20 січня 2015 року окупанти підірвали колони, які тримали перекриття аеропорту.

Саме 20-го січня зафіксовано найбільші втрати серед українських захисників під час оборони ДАП — загинув 51 військовослужбовець Збройних Сил України.

Власне, 20 січня 2015 року вважається завершенням героїчної оборони аеропорту.

Уже 21 січня 2015 року сили АТО почали вихід з ДАП через руйнування об’єкта.

Пропонуємо переглянути матеріли про ці героїчні події. А також про Володимира Тітарчука – капітана ЗСУ, танкіста 1-ї окремої танкової бригади. Учасника російсько-української війни, «кіборга», що загинув у боях за Донецький аеропорт 17 жовтня 2014 року. Його єдиний син, Едуард, навчався у нашому ліцеї і закінчив його у 2023 році.