День вшанування пам’яті жертв Голокосту

Щорічно у цей день міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту.

27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау.

Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона з них були з території сучасної України.

«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» – таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.

Утім, війна Росії проти України виразно засвідчила, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення.

       Ми бачимо, що навіть маючи таке потужне застереження, як памʼять про Голокост, не всі народи зробили висновки з цієї жахливої сторінки в історії людства. 

        Величезна кількість книг написані про це. Вони різні. Вони вражаючі. Вони потрібні, щоб одне з найбільших проявів зла в історії не було забуте. Сьогодні пропонуємо познайомитися з книгою автора Антоніо Ітурбе «Бібліотекарка з Аушвіцу». Книга написана на основі реальної історії чеської ув'язненої в Аушвіц-Біркенау Діти Краус.

Аушвіц-Біркенау, 1943 рік. Чотирнадцятирічна єврейка Діта Адлерова опиняється в сімейному блоці табору смерті. Вирвана разом з батьками з Терезінського гетто у Празі, дівчина пристосовується до постійного насильства і жорстокості у таборі. Діта отримує завдання: приховувати від нацистів 8 видань, які вдалося зберегти для навчання малечі. Якщо члени СС дізнаються про це, на кожного причетного чекає розправа.

Розповідаючи про злигодні, біди та випробування жахливого періоду Другої Світової війни, книга вдало розкриває непередбачувані обставини, в яких знання та читання стають не тільки засобом збереження сенсу життя, але і актом непокори, спротиву та надії.

Це складний роман на важливу тему, який боляче читати. Тяжка але важлива книга. Бо не можна забувати.

Цитати:

«Упродовж історії людства всі диктатори, тирани, пригноблювачі — арійці, африканці, азіати, араби, слов'яни — будь-якого кольору шкіри й ідеології — ті, що виступали за народну революцію або захищали привілеї аристократії, ті, що дотримувалися Божих заповідей або підкорялися військовій дисципліні, — мали дещо спільне: вони люто переслідували книжки. Так, книжки дуже небезпечні, адже заохочують думати.»

«Війна не триватиме вічно, і ми повинні підготуватися до мирних часів. Діти мають учитися, тому що вони побачать країну і світ у руїнах, і саме вам, молоді, доведеться все відбудовувати.»

Прочитати книгу можна відвідавши бібліотеку ліцею.

За матеріалами:

День вшанування пам’яті жертв Голокосту [Електронний ресурс] . – Режим доступу : https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/27/den-vshanuvannya-pamyati-zhertv-golokostu . – Назва з екрану

Фото з відкритих джерел